Бруй Оксана Миколаївна (3 серпня 1971, с. Войтове, Згурівський р-н, Київська обл., Україна) — українська бібліотекарка, громадська діячка, директорка Науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка Національного технічного університету України «КПІ імені Ігоря Сікорського», президентка ВГО Українська бібліотечна асоціація, кандидатка наук із соціальних комунікацій. Авторка низки публікацій з питань бібліотечної справи, понад 15 посібників і 2 масових відкритих онлайн-курсів для бібліотекарів. Є однією з розробників Стратегії розвитку бібліотек України на 2017–2025 роки.
Вищу освіту здобула в Державному педагогічному інституті ім. М. Драгоманова (1989–1993). У 2011 р. закінчила магістерську програму з управління в охороні здоров'я для керівників (англ. Master's of Health Care Management for Executives Programme) в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
Після заочної аспірантури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (рік закінчення 2018), у квітні 2019 року здобула науковий ступінь кандидата наук із соціальних комунікацій.
Кар’єра
Першим місцем роботи стала Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія», де працювала 18 років (1993-2011) та пройшла професійний шлях від бібліотекарки відділу іноземного комплектування до заступниці директора з автоматизації.
Паралельно із роботою в Науковій бібліотеці координувала міжбібліотечний проєкт з корпоративної каталогізації (2006–2011 рр.) та міжнародний проєкт ELibUkr - Електронна бібліотека України: створення центрів знань в університетах України (2009–2011 рр.).
У листопаді 2011 року влаштувалася до Науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка КПІ ім. Ігоря Сікорського, де пропрацювала головною бібліотекаркою з проєктної діяльності.
Із січня 2016 року й донині обіймає посаду директора Науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка КПІ ім. Ігоря Сікорського.
Громадська діяльність
У 2015–2018 роках була членом Президії, а з 2018 року обрана Президенткою ВГО Українська бібліотечна асоціація.
Протягом останніх 10 років ініціювала та була включена в реалізацію понад 20 проєктів, спрямованих на розвиток бібліотек та бібліотечної справи в Україні.
Професійні інтереси
Стратегічний менеджмент, управління знаннями, наукова комунікація, відкритий доступ, інформаційні технології та стандартизація в бібліотеках.
Українська політична діячка, заступниця Голови Верховної Ради України.
Закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка, має ступінь кандидатки історичних наук. Займалась дослідженням політичних партій та громадських рухів в Україні у XX столітті.
Успішно працювала у сфері масових комунікацій і public relations, виборчих технологій.
Народна депутатка України. Співголова Українсько-Польської Парламентської Асамблеї.
Засновниця міжфракційного об’єднання «Рівні можливості», створеного з метою активізації суспільного діалогу щодо забезпечення рівності чоловіків та жінок у різних сферах суспільного та політичного життя.
Співініціаторка створення Українського Жіночого Конгресу — постійної публічної платформи, яка формує порядок денний з гендерної політики для Верховної Ради України, Уряду України, місцевих громад, приватного та громадського секторів та медіаспільноти.
Олена Кондратюк — авторка 186 законопроєктів та 61 закону, що стали чинними актами. Є співавторкою законів про запровадження мовних квот на радіо, про державну підтримку кінематографії, про захист українського книжкового ринку.
Констанкевич Ірина (народилася 23 червня 1965) — українська політична і громадська діячка, докторка філологічних наук, професорка, народна депутатка Верховної Ради України VIII та IX скликання, перша заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, заступниця члена Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи.
Освіта
1982 – 1987 рр. — навчання в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на філологічному факультеті, спеціальність «Філолог. Викладачка української мови і літератури».
1988 – 1991 рр. — навчання в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. У 1998 році захистила дисертацію у спецраді Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та здобула науковий ступінь кандидатки філологічних наук.
2013 – 2015 рр. — навчання в докторантурі за спеціальністю «Українська література». У 2015 році захистила дисертацію в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та здобула науковий ступінь докторки філологічних наук.
Досвід роботи
Викладачка української літератури (з 1987 р.), професорка кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки (дотепер за сумісництвом), завідувачка кафедри, проректорка.
Авторка понад 60 науково-методичних праць, монографій «Українська автобіографічна проза першої половини ХХ століття: автобіографічний дискурс», «Волинь філологічна. Портрет кафедри української літератури у часі», навчального посібника «Сучасна українська література: стилі, покоління, творчі індивідуальності». Членкиня редакцій наукових видань. Членкиня спецради із захисту докторських дисертацій.
Народна депутатка України
Заступниця Голови фракції політичної партії «Слуга Народу»
Заступниця Голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, Голова підкомітету з питань інформаційної політики
Голова Комітету ПАРЄ з питань культури, науки, освіти та медіа
Народилася 23 грудня 1985 у м. Тернопіль, Україна.
Українська політикиня, журналістка, експертка з комунікацій та медіаконсалтингу. Працювала на керівних посадах в аналітичних центрах, у галузі журналістики та документальному кіно.
У 2019-2021 роках очолювала пресофіс політичної партії «Слуга Народу». Є активною розробницею законодавства: співавторка понад 150 законопроєктів.
Має значний досвід експертизи в галузі культури та медіа:
Брала участь у розробці національного проєкту з медіаграмотності.
Є однією з розробників Стратегії розвитку читання на період до 2032 року “Читання як життєва стратегія”.
Очолювала робочу групу з системного удосконалення законодавства щодо доступу до публічної інформації та багато інших.
З 2022 року є членкинею Національної ради з відновлення України від наслідків війни.
Окрім того, є членкинею Постійної делегації України у ПАРЄ та Парламентській асамблеї ОБСЄ, членкинею Комітету ПАРЄ з культури, науки, освіти та медіа; членкинею Комітету ПАРЄ з рівності та недискримінації.
У січні 2023 року обрана на посаду Голови Комітету ПАРЄ з культури, науки, освіти та медіа. Є авторкою Резолюцій ПАРЄ «Справедливість і безпека для жінок під час війни та миру» та доповідачкою з теми «Протидія стиранню культурної ідентичності під час війни та миру».
Є партнеркою платформи United for Ukraine (U4U). З лютого 2022 як членкиня жіночої парламентської делегації взяла участь у великій кількості дипломатичних візитів до ЄС та Сполучених Штатів Америки для просування інтересів України.
Севгіль Мусаєва — українська журналістка, головна редакторка онлайн-видання «Українська правда» (з 2014). У 2011‒2013 роках була кореспонденткою журналу «Forbes Україна». У 2014 році запустила ділове інтернет-видання Hubs і була його головною редакторкою. Спеціалізувалась на нафтогазовій тематиці та паливно-енергетичному комплексі. Провела власні журналістські розслідування про бізнес Сергія Курченка, нафтогазові справи Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського та статті доходів Юрія Іванющенка. Шість разів отримувала премію PRESSZVANIE.
Олександр Сушко — український політолог та громадський діяч, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», експерт у сфері міжнародних відносин, розвитку громадянського суспільства. 21 червня 2015 року Джордж Сорос вручив фонду «Відродження» премію «Відкрите суспільство» за внесок у просування цінностей відкритого суспільства в Україні. Нагороджений Орденом «За заслуги» III ст. (19 червня 2017) — за значний особистий внесок у реалізацію євроінтеграційних прагнень України, запровадження Європейським Союзом безвізового режиму, зміцнення міжнародного авторитету держави, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм.
